Увага!
Сайт паломницького центру МБНП тепер знаходиться за новою адресою:
http://palomnyk.info - тури для паломників.
Будь ласка, змініть у своїх закладках ланку на http://palomnyk.info!
Сайт transfer.lviv.ua незабаром змінить призначення.
ГоловнаМій профільРеєстраціяВихідВхід Паломницький центр
Матері Божої Неустанної Помочі




Вітаємо вас на сайті Паломницького центру Матері Божої Неустанної Помочі


 
 

Зарваницька ікона Матері Божої



     На галицькому Поділлі, над рікою Стрипою на Підгаєччині, посеред пахучих гаїв і лісів, на зелених левадах лежить село Зарваниця. Воно з давніх-давен славне і знане в усій Галичині з чудотворної ікони Матері Божої. Рікічно приходили туди тисячі паломників, аби помолитись перед чудотворною іконою Пречистої Діви Марії  просити Її помочі, опіки і покрова.

     Про початки села Зарваниця збереглись поміж людьми два перекази.

Один переказ про постання Зарваниці оповідає, що колись дуже давно прийшли сербські ченці на те місце, де сьогодні розташована Зарваниця. Поселив­шись тут, з часом вибудували над джерелом невелич­ку дерев'яну церковцю на честь Пресвятої Трійці. Незабаром і люди осідали в сусідстві монастиря й так постало село, що його від ченців-сербів названо "Сербаниця", а відтак ця назва змінилась на Зарва­ниця.

    Інший переказ більш правдоподібний і поетично оспіваний нашим галицьким поетом В. Щуратом. Ось початок переказу:


"3 татарських рук приймав смерть Київ

Чого живцем вогонь не виїв,

Ішло під меч, ішло в неволю,

Втік  лиш один чернець на волю..."

 

     Зайшов він аж на галицьке Поділля, і вкінці спинився у лісах над рікою Стрипою, бо не було сили йти далі... Була темна літня ніч, як чернець змучений тяжкою і довгою дорогою, спраглий, голодний і зпораненими ногами, впав у знесиллі над рікою. Відпо­чивши, пішов до ріки, напився води і обмив собі рани, відтак клякнув, зложив руки до молитви і, звернувши очі до неба, молився.

 

"О, Ти, що в найприкрішій хвилі

Ведеш усіх до свого Сина,

Моя Провіднице єдина,

Вкажи мету моїм дорогам,

Моїм стражданням і тривогам..."

 

     Помолившись і заспокоївшись надією на поміч Небесної Неньки, чернець положився на траві й заснув. Рано, вставши зі сну, він любувався чарівною красою природи. Раптом недалеко зауважив якийсь блиск. Пішов туди і знайшов сяючу ікону Пречистої, яка стояла над джерелом чистої води. Чернець кляк­нув перед іконою і молився гаряче, а по молитві при-задумався над своїм сном. Він бачив у сні, як Мати Божа зійшла до нього, а кругом Неї — ангели. Чер­нець упав перед нею на коліна і підніс руки вгору. Вона подала йому свій омофор і ним піднесла його. Тепер зрозумів усе, і каже собі:

"...Отут зрівнявся я з метою! —

...Тут я молитись буду,

Щоб на всяк час для всього люду

Моя мета — метою стала,

А місце, де крізь сон зарвала

Край риз святих слаба десниця,

Нехай назветься — Зарваниця".

 

     Згодом чернець побудував на тому місці каплицю і в ній примістив чудотворну ікону Матері Божої. Біля неї згодом постало велике село Зарваниця.

     Цей переказ про постання Зарваниці більш близь­кий для нас, а його правдивість стверджував би ще й переказ про теребовлянського князя, що заблудив на ловах, а блукаючи, занедужав. У блуканині зустрів чоловіка, який сказав йому, що недалеко живе пус­тельник, який має чудотворну ікону, а з-під каплички б'є джерело цілющої води. Люди з різних сторін ідуть туди. І хто помолиться перед іконою і нап'ється тієї води, той стає здоровим.

     І той чоловік радив князеві вибратися туди, щоб у Матері Божої виблагати собі здоров'я. Князь послав слуг, щоб привели пустельника з іконою і водою. Але пустельник сказав князівським слугам: "Якщо князь хоче бути здоровим, нехай сам приїде до ікони Пре­чистої Діви Марії". Вибрався князь сам. Йому назустріч вийшов пустельник, виніс ікону, освятив воду, дав напитися князеві, і князь чудом, в одній хвилині, став здоровим. Переказ не каже, котрий це був князь, але з обставин і часу втечі ченця бачимо, що це мусило статися тільки після татарського нападу на Україну, отже це міг бути князь Василько, або котрийсь інший із Романовичів.

     Обидва перекази говорять про дуже давнє похо­дження чудотворної Зарваницької ікони Богоматері і її початок сягає напевно XIII століття.

     Та не тільки перекази, але й історичні записки говорять про давнє походження Зарваниці і чудотвор­ної Зарваницької ікони Матері Божої. З тих записок знаємо також і про напад турків на Зарваницю в дав­ній давнині, про спалення церкви, монастиря і села. Та на пожарище знову повернулися ченці і люди, поставили церкву і монастир. Та й ця церква пішла з вогнем і на її місці стоїть сьогодні хрест, а нову муро­вану церкву поставлено в 1754 р. у вигляді хреста в іншому місці. Під час Першої світової війни згорів монастир.

     Чудотворну ікону Божої Матері перенесено з кап­лиці над цілющим джерелом до мурованої церкви. Вона тепер приміщена над лівим бічним престолом. Там сяє серед золотих і срібних дарів, зложених на подяку за одержані чудесні ласки. На місці давньої дерев'яної каплички над джерелом стоїть сьогодні мурована капличка, а з-під неї й далі б'є джерело свіжої, здорової води і наче представляє ті джерела небесних благодатей, які невидимо спливають з ікони Богоматері на всіх, хто перед нею Божу Матір помочі просять.

     В 1867 р., за тодішнього пароха Зарваниці о. Порфірія Мандичевського, укороновано чудотворну Зарваницьку ікону Богоматері короною привезеною з Риму, а кардинал Іван Сімеоні виєднав у тодішнього Папи Шя IX відновлення відпусту для всіх, хто відвідає Зарваницьку церкву, висповідається, прийме Св. Причастя і помолиться в наміренні Святішого Отця. Відпуст починається на Вознесення Господнє і триває у всі неділі і торжественні свята до Покрови Пречистої Діви Марії включно.

     В 1742 році був у Зарваниці тодішній митрополит Атаназій Шептицький. Молячись перед чудотворною іконою, уклав прекрасну молитву до Матері Божої в Зарваницькій іконі. В тій молитві виявляє найглибше почитання до Богоматері, та між іншим каже: "...Отже недужі за Твоїм посередництвом видужують, горем прибиті зазнають полегшення, всі, що Тебе в молитвах почитають і Твого Покрова шукають отримують від Тебе благодаті..."

     Вірну копію зняв у Зарваниці львівський живопи­сець Т. Попіль. На честь Зарваницької чудотворної ікони є давня пісня, складена народом, в якій оспіву­ють отриману чудесну поміч в різних людських тер­піннях і клопотах. Наведу кілька строф тієї пісні:

 

"Там у гаю, серед борів,        3 давен-давна прибігають

В селі Зарваниця                    Там люди з мольбами.

Є чудесна Мати Божа            І падуть перед іконов

Й цілюща криниця.               Славную чудами.

 

І дізнають там ласк з неба

Потіх в утрапліннях.

І дізнають там полегші

Недужі в терпіннях..."

     А чи ми зберігаємо набожність до наших рідних чудотворних ікон Матері Божої і, чи цей дух набож­ності прищеплюємо у серця наших дітей? Чи в наших хатах, у наших мешканнях, є хоч одна чудотворна ікона з котрогось славного відпустового місця в Украї­ні? Та, мабуть, є й поміж нами і такі люди, які забули про свої рідні чудотворні ікони, ікони Тієї, що її ще з часів Ярослава Мудрого весь наш хрещений народ славить як Царицю українського народу.

о. Николай Вояковський



 
 
 

Наші контакти: м. Львів, вул. Різьбярська, 4, оф. 3. тел.: (032)-275-75-10, (097)-470-93-59, (093)-843-52-27. м. Київ, вул. Попудренка, 52, оф. 303, тел.: (044)-360-93-09, тел./факс: (044)-559-30-80, (067)-860-73-13. м. Івано-Франківськ, вул. Військових ветеранів 10-Д, оф. 201. тел.: (0342)-73-05-04, (063)-415-25-97. м. Тернопіль. вул. Шашкевича, 5/1. тел.: (0352)-22-04-67, (097)-921-52-05, (094)-925 20 67. м. Мукачево, вул. Миру, 10(Е–В). тел.: (03131)-500-20, (066)-005-35-50, (067)-799-72-95.

Реклама
Ukrainian ranking system